НЕНАЖЕРА

Багато років тому на площі шотландського містечка розташувався бродячий цирк. Вже з ранку люди обступили товстого чоловічка. Він скликав народ на виставу.  До доктора Стівена, що йшов через площу, донеслися слова товстуна: - Ненажерливий чоловік! Їсть все підряд. Коли немає хліба, годуємо камінням. За бажанням публіки все, що чоловік з"їдав, вибльовувалося назад.
"Ненажера" так зачарував доктора, що він знайшов артиста і запропонував повторити свій фокус, цим впевнившись , що тут не має ніякого обману. Все ж таки він не міг зрозуміти такий процес. 

Деяким людям після тренування вдається робити сильні рвотні рухи за власним бажанням. Саме це вмів робити артист. В розумі доктора зародилася думка використати здібності ненажери і перевірити на людині те, що Реомюр встановив в досліжденнях на тваринках. Домовившись з артистом, Стівене замовив  невеличкі круглі металеві коробочки з маленькими дірочками в стінках, наповнив їх м’ясом і дав з’їсти ’’ненажері’’. Через кілька годин він їх вирвав.

Результат виявився таким як у Реомюра: м’ясо, яке знаходилося в коробочках за час перебування в шлунку встигло розчинитися. Пізніше італійському ученому Спалланцані вдалося довести, що м’ясо розчиняється під впливом шлункового соку. Він заставляв тварин ковтати губку, до якої була прив’язана нитка. Губка просочувалася соком.

Через деякий час, потягнувши за нитку Спалланцані витягував губку з шлунка, віджимав її і таким чином отримував шлунковий сік, щоби випробовувати його на їжі. Виявилося, що в шлунковому соці їжа справді розчиняється. Результат всіх цих досліждень дозволив стверждувати, що в шлунку як і тварин, так і людини проходить процес перетравлювання їжі.